У закладі освіти діти проводять більшу частину дня – навчаються, розвиваються, проживають цікаве і насичене життя. Буває й так, що іноді сперечаються або сваряться. Але якщо такі дії мають систематичний характер, супроводжуються психологічним тиском, завдають шкоди психологічному та фізичному здоров’ю, то потрібно звернутися за допомогою.
Діти, які страждають від булінгу, часто приховують це від педагогів та батьків, тому дорослим варто бути спостережливими та звертати увагу на зміни у стані або поведінці дитини:
- не хоче йти до школи;
- боїться брати участь у заходах з однолітками;
- має на тілі синці;
- виглядає сумно, має поганий настрій;
- заниження самооцінки;
- зниження інтересу до улюблених занять;
- погіршення успішності;
- часто скаржиться на головні болі;
- не хоче їсти, або їсть забагато;
- має поганий апетит тощо.
Водночас жодна з цих ознак на 100% не означає того, що над дитиною чиниться булінг, але вони точно повинні викликати занепокоєння у дорослих, бо є ознаками психологічного неблагополуччя, в причинах якого потрібно розібратися.
Наша мета – припинити насильство, а не покарати винних. Всі сторони потребують часу, щоби скорегувати свою поведінку.
В цілях профілактики булінгу (попередження випадків) психологічна служба закладу проводить такі заходи:
1. Виконання діагностичного інструментарію.
2. Індивідуальні консультації (за потреби).
3. Інформаційні повідомлення.
4. Бесіди з елементами тренінгу
5. Круглі столи з обговоренням та прийняттям рішень, як діяти в тій чи іншій ситуації.
6. Групові заняття з встановленням алгоритму дій.
7. Тематичні зустрічі з соціальною службою.